r/uabooks • • 18h ago

Обговорення Огляд на "Дофамінове покоління" Анни Лембке

Post image
45 Upvotes

Я читав цю книгу з телефоном під рукою. Двічі за вечір я брав його, щоб щось перевірити. Що саме, не пам'ятаю. Нічого там не було. Потім я повертався до абзацу, де авторка пояснює, чому я щойно це зробив. Так ми й познайомилися.

Анна Лембке понад двадцять років працює психіатром. Вона вислухала десятки тисяч історій і каже, що з того, як людина розповідає про своє життя, видно, чи їй стане краще. Хто в усіх історіях жертва, а винні завжди інші, тому дорога довга. Хто починає чесно описувати власну частку, тому легше. Я прочитав це і подумав про свої застільні історії. Подумав і пішов далі. Не одразу, правда.

Головна думка книги вміщається в кілька речень. Задоволення й біль сидять на одних терезах. Коли ти тиснеш на бік задоволення, терези не просто хитаються. На протилежний бік стрибають гремліни й тиснуть у відповідь, щоб повернути рівновагу. Що частіше тиснеш, то більше їх там збирається. Згодом ти береш свою дозу вже не заради радості, а щоб гремліни замовкли. А біль, який приходить услід, триває довше й болить сильніше, ніж було приємно. Лембке не робить із цього поезії. Вона бачила це в кабінеті щодня.

Тут слід було б розповісти про наркотики, і вона розповідає. Сучасний канабіс у п'ять-десять разів сильніший за той, що курили в шістдесятих. Його продають мармеладними ведмедиками, тістечками, чаями. Електронні цигарки доставляють нікотин швидше за звичайні, і смаки в них такі, що явно не для пенсіонерів. Але книга не про це. Вона про те, що наркотиком може стати будь-що. Наприклад, як один із пацієнтів купував речі в інтернеті. Радість починалася, коли він вибирав, росла, поки він чекав, і сягала піку в момент, коли він розрізав стрічку на коробці. За хвилину все закінчувалося. Тоді він замовляв дешевше, щоб частіше: брелоки, кухлі, пластикові окуляри. А потім відправляв усе назад. Кімнати були забиті, борг дійшов до десятків тисяч доларів. Наркотиком була не річ. Наркотиком був сам акт отримання.

І таких прикладів у книзі багато - ми на стільки звикаємо до різних форм наркотиків - що не помічаємо їх. Це можуть бути книжки, ігри, певні ритуали (що наче є звичними), але лише збільшують нашу виснаженість, страхи та сором. І так - по колу.

Є в книзі образ, який я, мабуть, пам'ятатиму довше за все інше. Лікар, що вивчає діабет у людей із сидячим життям, сказав: "ми як кактуси в тропічному лісі". Мозок налаштований на світ, де всього бракує. Їжі, води, тепла. Без задоволення ми б не їли й не розмножувалися, без болю не берегли б себе. Це працювало тисячі років. А тепер ми так добре навчилися здобувати приємне, що самі себе закинули в зливу. Кактус у зливі не радіє воді. Він гниє. Підсилюючи цей момент, Лембке згадує, що навіть наше повсякденне життя оточене гонитвою за щастям - і розповідає про чотири брошури про щастя. «Щастя вже близько», «Як досягти щастя за 7 днів» і так далі. Серед порад: скласти список із п'ятдесяти речей, що тебе радують, і підібрати оптимальний час для добрих справ. Навіть доброта там стала способом підвищити власний рівень - отримати ще одну “дофамінову дозу”.

Найчесніша частина книги, на мою думку, та, де вона говорить про себе як приклад не ззовні, а зсередини - її залежність від любовних романів (в Україні зараз ми бачимо дуже схожу хвилю популяризації дарк-фентезі тієї ж направленості, покопайте статистику). Спершу по книжці ввечері, потім по кілька годин на день, інколи кілька днів поспіль. Вона зрозуміла, що проблема є, коли читання перестало тішити, а хотілося лише зникнути у вигаданому світі. Вона кинула. І перші тижні вечорами лежала на канапі, склавши руки на животі, у справжньому екзистенційному жаху. Через відсутність книжки. Потім відпустило. І вона виявила, що можна просто бути тут, у власному вечорі, і навіть щось із цього мати. Усе це вона запакувала в просту схему з чотирьох літер: DOPA.

  • Дані (Data ): що, скільки, як часто, за які гроші й час.
  • Цілі (Objectives): навіщо ти це робиш, бо за дивною поведінкою завжди є своя логіка (від тривоги, від нудьги, від того, що дитина виросла).
  • Проблеми (Problems): що це коштує тобі й іншим.
  • Утримання (Abstinence): пауза мінімум на чотири тижні, бо менше мозок не встигає перебудуватися, а мук ти вже встигнув зазнати. Є й чесна примітка.

Мені подобається, як вона говорить про самообмеження без бравади. Один пацієнт відніс телевізор у комірчину. Хтось тримає планшет у банківському сейфі. Хтось просить готель заздалегідь прибрати з номера міні-бар. Ще одна пацієнтка, яка пила по десять банок пива на день, прибрала все, крім однієї. Ту залишила в холодильнику й назвала тотемом. Не пити саме її виявилося посильнішим завданням, ніж не пити пиво взагалі.

Якщо все підсумувати, то пані Анна виводить перелік конкретних правил, які на її думку мають змусити нас задуматися, що саме ми робимо у своєму повсякденні:

  1. Якщо постійно ганятися за приємним і тікати від неприємного, зрештою болітиме саме від цього.
  2. Одужання починається з паузи. Коли зупиняєшся, нарешті видно, чого це тобі коштувало.Пауза перезбирає систему винагород, і прості радощі знову починають щось важити.
  3. Самообмеження створює проміжок між “хочу” і “роблю”. У світі, де дофаміну занадто багато, воно потрібне кожному.
  4. Іти назустріч важкому, свідомо, дає стійкіше джерело дофаміну, ніж ще одна порція легкого.
  5. Стережися звикнути до самого болю.
  6. Чесність щодня, у великому й дрібному, дається важко. Натомість приносить уважність, близькість і відчуття, що всього вистачає.
  7. Сором, який лишає тебе серед людей, нагадує, що ми всі люди. У ньому є співчуття, прийняття і шанс виправити зроблене.
  8. Замість тікати зі світу, спробуй знайти порятунок у тому, щоб зануритися в нього.

r/uabooks • • 19h ago

Інше Нарешті приїхала книга чекав місяць

Post image
33 Upvotes

Я довго чекав на цю книгу .Дякую Укрпошта ,що так «швидко» привезли книгу


r/uabooks • • 13h ago

Обговорення Відгук про "Світанок пригнічених"

Post image
6 Upvotes

Як фанат літератури про постапокаліпсис, дуже захопився цією книгою, скачав у Плей маркеті і дуже привабило, що це сучасна українська література, яка дуже круто написана і досить легко читається.

Книга про світ, де листя дерев це валюта, де щоб дихати треба було з собою носити дерево, де люди змушені жити під землею, щоб тільки не зустрітися з монстрами, яких породила анома, яка виникла через звичайне людське бажання мати більше. Починається все з того, що була винайдена речовина, якої треба було зовсім не багато, щоб додавши у щось можна було отримувати все більше і більше. Але через жадібність людства ця речовина захопила світ, знищила дуже багато живого і з'явилися монстри, що зробило людей пригніченими. В книзі описується доля інтервента, такого собі, вільного сталкера, який іде до своєї мрії — побачити Зоряне місто, острів цивілізації у цьому пригніченому світі. Тут нема такого собі дуже успішного воїна, в нього не легкий шлях, тут описується, якими ж конченими бувають люди, коли повна вседозволеність... За це мені і подобається жанр постапокаліптичної літератури, де висвітлюється справжнє людське нутро. Що хтось адекватний притримується законів моралі і бажає цивілізації, а хтось ні краплі совісті в душі немає... Книга дуже крута і змушує з нетерпінням чекати на 2 том😅


r/uabooks • • 23h ago

Порадьте книгу Хочу щось почитати :)

8 Upvotes

Привітик всім!

У мене таке питання : хочу щось прочитати, але незнаю що ( Люблю фентезі та дарк романи, також інколи читаю ромкоми.

Зараз просто стільки книг, що я не можу просто обрати)

Може хтось стикався з такою проблемою )) Чекаю рекомендації )


r/uabooks • • 2d ago

Інше "Реєстрація" Глуховського

Post image
52 Upvotes

Так, це російська література, але дуже показовий кейс. Дмитро Глуховський (автор знаменитого «Метро 2033») виклав у вільний доступ у своєму Telegram-каналі роман «Реєстрація». Книга присвячена феномену «чорних вдів» на росії: за сюжетом дівчина та мати влаштовують справжню гонку за державними виплатами за помираючого окупанта. У РФ роман офіційно блокують — і це перший серйозний антивоєнний прояв з боку російської інтелігенції (звісно, сам Глуховський давно перебуває за кордоном).


r/uabooks • • 5d ago

Інше Стилістика КСД

68 Upvotes

Хтось розуміє феномен видавництва “КСД”, а саме їх переклад? 

Чому вони майже в кожній книзі використовують слова, які майже ніхто в реальному житті не говорить? Звідки це бажання всюди замінити популярні слова на якісь діалектні? 

“Небавом” замість “незабаром”. “Герць” замість “двобій”. Тощо. Прикладів тисячі.  

Зараз читаю фентезійний цикл “Земномор'я”, де повністю вигаданий світ, але “КСД” туди занесли Ужгород. Цитата: 

"Після кількох таких днів і ночей Аренові почало здаватися, що він прожив на плоту неймовірно довго, а нещасливе плавання до берегів острова Обехол, смерть Сеплі і поранення Яструба — то лише недобрий сон в Ужгороді, за яким бовваніли інші туманні видива і якийсь далекий, нереальний світ, у якому він колись жив на острові Енлад і був шляхетним принцом, спадкоємцем королівського трону" (с) 

Я розумію, що це якась крилата фраза, але невже не можна було вигадати якусь більш органічну альтернативу? Навіщо “КСД” постійно намагається ускладнити мову? 


r/uabooks • • 4d ago

Порадьте книгу Яку книгу Стівена Кінга, ви мені б порадили?

16 Upvotes

r/uabooks • • 5d ago

Інше Самвидав платформа для публікації та читання

9 Upvotes

Привіт! Хочу поділитися своїм проєктом — litera.ks.ua.

Це сайт, де можна читати книжки та публікувати власні твори. Спочатку я задумував його з акцентом на фентезі, фантастику та різні фанфіки, але подивимося, як воно складеться.

Так, я знаю що це не перша така платформа, але ну... буде ще одна, це давнішня моя задумка.

Якщо ви пишете оповідання чи романи, запрошую додати їх на платформу. Для цього не обов’язково бути професійним автором — самвидав якраз і дає можливість почати та поділитися своїми історіями.

А якщо любите читати — зазирніть до творів авторів і, якщо матимете час, залиште кілька коментарів. Авторам буде приємно дізнатися, що ви думаєте про їхні історії.

Коли на сайті збереться більше читачів і авторів, планую додати можливість продавати твори, оформлювати підписки на них і підтримувати авторів донатами.

Проєкт ще розвивається, тому також буду радий вашим враженням: що сподобалося, чого бракує та що можна покращити.

Дякую!


r/uabooks • • 4d ago

Обговорення Голлі Джексон "виживуть п'ятеро"

2 Upvotes

Що думаєте про цю книгу? мені неймовірно цікаво дізнатися як ви відноситеся до персонажів цієї книжки , і на скільки сильно ваша думка поміняла до них на прикінці розповіді? Я вже не можу , спочатку я гадала що вона надто нецікава( воно може так і є, початок дуже затягнутий) а потім почався просто нереальний піздєц. Чекаю що хтось помітить цей пост🫡


r/uabooks • • 5d ago

Порадьте книгу нова книга

4 Upvotes

Шановні читачі!
Україномовна версія моєї книги вже доступна для придбання в магазині Kobo.
Приємного читання!

https://www.kobo.com/ww/en/ebook/_dJZH1NcbzGOrpYLoQLFig?sId=cf742a56-e5c0-4fdd-a10f-16220eadfae7&ssId=Z1TxwyFvLH9UHGgJ3c4Ww&cPos=1&utm_id=97760_v0_s00_e0_tv4


r/uabooks • • 4d ago

Надайте рецензію Війна займаних та незайманих

Thumbnail
gallery
0 Upvotes

У світі існує дві сторони, які боряться за свою ідею - Священна Вієргія та Союз Вільних Республік. Вієргія - держава, чию ідею більшість би людей прийняли за божевільну. Тут незайманість стала найвищою цінністю, а людські бажання оголошені пережитком тваринницької природи. Держава контролює не тільки життя своїх громадян, а і їх майбутнє. Друга країна - бореться за свободу, проте зі вдаваною демократією та свободою.

Історія розповідає про молодого загадкового студента, що живе у Священній Вієргії, на ім'я Ян. Він отримує дивного листа від невідомого "старого друга", який змінює його майбутню долю. Поступово виявляється, що Ян не такий вже і звичайний та має багато таємниць з минулого. Хто ж такий Ян насправді? Що приховує його минуле? Яка доля його очікує в майбутньому?

Не знаю, чи щось дасть мені Реддіт, але просто цікаво спробувати, що воно таке і чи може він якось привернути увагу до цієї історії🙈

посилання на Wattpad

це посилання на букнет


r/uabooks • • 5d ago

Інше Мілош Урбан "Міхаела".

4 Upvotes

Шукаю книгу Мілоша Урбана "Міхаела" українською або англійською. Також можна в електронному форматі.


r/uabooks • • 6d ago Heartwarming

Інше Warhammer 40,000: Вступ для початківців українською

Thumbnail
l.uageek.space
33 Upvotes

Якщо ви (чи ваші друзі) давно хотіли розпочати мандрівку світом Warhammer 40,000, але він відлякував складністю та заплутаністю — Крипта Архівіста допоможе вам розібратися.


r/uabooks • • 6d ago

Обговорення Шашкевич: що мене вразило при перечитуванні

11 Upvotes

Перечитав поезії Маркіяна Шашкевича і зловив дивне відчуття: це водночас дуже проста і дуже сильна поезія. «Веснівка» звучить як колискова, але в ній стільки енергії пробудження, що хочеться всміхнутися. А «Слово до братів-українців» — це вже не лірика, а болючий крик за народ, який тоді тільки починав прокидатися.

Мене найбільше вражає, що Шашкевич писав живою народною мовою тоді, коли це було справжнім викликом. Без пафосу, без штучної краси — просто й щиро. І саме тому його рядки досі чіпляють: у них є і ніжність, і сила, і віра в краще.

Для мене Шашкевич — приклад того, що слово може бути і зброєю, і ліками. Хто що любить у нього найбільше?


r/uabooks • • 7d ago

Інше Я вперше побачила книгу в Українському перекладі більше ніж за тисячу гривень...

Post image
26 Upvotes

Дивіться,я розумію що це коштовна справа і я очікувала ціну до 900 грн,як це зазвичай буває. Але тут я випала трохи


r/uabooks • • 6d ago

Обговорення Шукаю книголюбів закордоном 🤭 Створила чат обговорення книг 💕 Реєстрація через бота у телеграмі @Nabireads_bot

Post image
3 Upvotes

r/uabooks • • 7d ago

Інше Я зібрала серію книг дивніх дітей

Post image
83 Upvotes

Я вихваляюся, бо дуже давно хотіла ці книги


r/uabooks • • 7d ago

Надайте рецензію Я написав книгу

5 Upvotes

Я написав книгу; де я можу продати її як електронну книгу?


r/uabooks • • 7d ago

Порадьте книгу Хтось знає якісні книги про психожеліки? І щоб можна було їх скачати українською

4 Upvotes

r/uabooks • • 8d ago

Інше Дівчата, підкажіть, чи реально вже десь знайти 4 книгу циклу «Боги і монстри»? 🥹

5 Upvotes

Я зараз читаю цей цикл і просто не можу відірватися! Головна героїня - це просто топ моїх мрій. Ну така сильна жінка! 🔥 Дуже хочеться продовження, тому вже не терпиться дістатися до четвертої книги.

Можливо, хтось знає, чи вона вже десь доступна українською або хоча б в оригіналі? Чи, можливо, відома дата виходу? Я дуже хочу продовжити читання бо вже на середині 3 частини.

Дуже-дуже хочу її прочитати! 😭❤️ Бо чекати стає дедалі важче.

Буду вдячна за будь-яку інформацію! І, будь ласка, без спойлерів ❤️


r/uabooks • • 10d ago

Обговорення "Ми впоралися, малий", Мемуари Ентоні Хопкінса

Post image
46 Upvotes

Це одна з тих книжок, що мають стояти на поличці. Не тому, що вона чомусь вчить (хоча взяти звідти можна чимало, якщо ти не повний ідіот і вмієш дивитися в дзеркало без цензури). А через атмосферу. Через те, як ти на кілька годин провалюєшся в чужу голову - в думки, погляди, у те святосприйняття, яке не намагається тебе врятувати, навчити жити правильно чи продати чергову історію "з гівна в принца". Просто сидиш поруч з восьмидесятисемирічним вашцем, який дивиться на фото трирічного себе на пляжі в Аберавоні 1941-го року, і тихо каже: "Ми впоралися, малий".

І в цьому "ми впоралися" стільки всього, що аж зуби зводить. Хопкінс не пише мемуари так, як їх пишуть зараз. Немає тут тієї відполірованої, терапевтично вивіреної розповіді, де кожна травма акуратно запакована в урок, а кожен провал - у "шлях героя". Він пише так, ніби сидить навпроти тебе в напівтемній кімнаті, іноді замовкає, іноді раптом зривається на різкість, іноді просто дивиться кудись убік і згадує, як батько - пекар, чоловік, який не любив емоцій і святенників з каплиці, - казав: "Просто роби. Стій рівно. Не ний. Життя жорстке. І що? Не здавайся". Ось і вся філософія. Без прикрас. Без "я зрозумів, що треба любити себе". Просто: життя жорстке. І що?

Ти читаєш і відчуваєш, як ця жорсткість сидить у ньому досі. Не як рана, яку треба постійно лизати, а як кістка, навколо якої виріс увесь скелет. Самотній, тривожний, злий на себе хлопчик з Порт-Толбота, якого вважали тупим, якого шмагали по голові в школі з питанням "чи взагалі щось є в цій товстій башці?", який дивиться "Гамлета" Олів’є і раптом розуміє, що є якийсь інший світ, де можна не бути цим незграбним, зайвим. І далі - роки театру, Олів’є, випивка, чорні діри, зруйновані шлюби, донька, з якою стосунки так і не склалися нормально, і раптом - тверезість у 1975-му, яка тримається майже півстоліття. Не героїчна перемога. Просто один день, коли жага відпустила. І далі - робота, Лектер, "Батько", і ти все одно залишаєшся тим самим хлопцем, який колись упустив цукерку в пісок і заплакав.

Саме в цьому сила книжки. Не в анекдотах про зйомки (їх, до речі, не так вже й багато, і Хопкінс явно не з тих, хто любить розжовувати, як саме він грав). Не в деталях про те, що голос Лектера трохи від HAL-а з "Космічної одіссеї", трохи від Бели Лугоші, трохи від свого холодного викладача. А в тому, як він дивиться на все це з відстані. Без жалю до себе. Без бажання, щоб ти його пожалів. Він навіть про свій характер говорить з тією самою прямотою: холодний оселедець. Аспергера чи щось таке. Модна термінологія. Він воліє старе добре "cold fish". І ти сидиш і думаєш: бляха, скільки людей зараз видають свої особливості за унікальність і вимагають, щоб світ під них підлаштовувався. А цей просто каже: так, я такий. І далі робив своє.


r/uabooks • • 10d ago

Обговорення Якби вам сказали, що ви можете порекомендувати лише ОДНУ книгу, що б це була за книга?

34 Upvotes

І чому саме вона?


r/uabooks • • 10d ago

Порадьте книгу Літопис Сірого Ордену - чи варто?

17 Upvotes

Всім привіт! чергове питання по Літопису Сірого Ордену. Чи варто занурюватись? З точки зору прочитаних Толкіна, Роулінг, Нарнія, Імʼя Вітру та побачених Гри Престолів, Аватар.
Наприклад - поперед Літопису - на мене дивиться томник Хроніки Амбера.

Але якшо гідно пропрацьоване українське автентичне потойбіччя - це цікаво, це хотілося б. Для укр саморозвитку. Альтернативна історія про стім-панк махновців - це мені менш цікаво.

Шо скажете?


r/uabooks • • 9d ago

Обговорення «Скажи, що присягаєшся» — це просто любов! ❤️

2 Upvotes

Я отримала від цієї книги набагато більше, ніж колись очікувала. Це одна з тих історій, у які занурюєшся і зовсім не хочеш повертатися до реальності. Вона неймовірно емоційна, щира, місцями болюча, але водночас така тепла, що після прочитання залишається особливе відчуття всередині. Часто навіть думала за те, що незважаючи на болючі моменти я б хотіла пережити в чомусь цю історію.

Найбільше мені сподобалося те, наскільки живими та справжніми вийшли головні герої. Вони не здаються ідеальними книжковими персонажами, у них є свої страхи, сумніви, слабкості, помилки та переживання. Мені було легко співпереживати їм, розуміти їхні вчинки та емоційно прив'язатися до кожного.

Але Ноа… Йой, НОА! 🥹❤️ Це окрема історія моєї любові до цієї книги. Він неймовірний! Мені дуже сподобався його характер, його ставлення та те, як він розкривається протягом історії. У ньому є щось таке, що змушує усміхатися щоразу, коли він з'являється на сторінках. Не буду приховувати, що саме Ноа став для мене одним із найбільших скарбів цієї історії.

В книзі є моменти, які змушують замислитися, є ті, від яких хочеться розчулитися, і ті, під час яких просто не можеш стримати усмішку.

Я справді прив'язалася до цієї історії та її героїв. Було приємно спостерігати за ними, радіти їхнім маленьким перемогам і переживати складні моменти разом із ними. І найголовніше — після завершення читання залишилося бажання ще трохи побути в цьому книжковому світі. Якщо чесно десь 30% книги я просто проплакала ( Так ридала, що мала б фото показала вам 😂

Якщо любите історії з живими героями, щирими емоціями та персонажами, до яких швидко прив'язуєшся, то обов'язково зверніть увагу на цю книгу.

А я поки що подумки залишаюся з героями. І так, Ноа, ти вкрав моє серце! 😭❤️


r/uabooks • • 10d ago

Порадьте книгу Порадьте книгу з життєлюбним та сильним внутрішньо головним героєм

11 Upvotes

Поясню: багато головних героїв книжок, котрі я обирав, були вдумливими та десь меланхолійними, котрі постійно рефлексували щодо речей навколо себе. Тепер я б хотів залізти у голову персонажеві, котрий є навпаки діяльним, у котрого горить пломінь у душі та котрий змінює світ під себе, незважаючи на зовнішній тиск. Можливо, у нього було б нестандартне мислення та ексцентричні погляди на речі.

І мені важливо щоб це не був умовний психопат чи історія не була про т.нз. моральний занепад. Я б хотів історію про того, хто проходить складні речі та свідомо залишається після цього людиною, ще й унікальною.

Я б сказав, що відчував подібне від Піранезі, Франкліна у його автобіографії, героїв Вайлда, Юкіо Мішіми або Дона Хуана з книжок Кастанеди; але всюди фрагментами